Понеділок, 11.12.2017, 16:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Ірпінська ЗШ №3

Категорії розділу
Гаряча лінія
Форма входу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 258
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Дзвони Чорнобиля

Дзвони Чорнобиля

26 квітня в нашій школі було проведено багато виховних годин і уроків мужності, присвячених сумній даті - трагедії на Чорнобильській АЕС

Чорнобиль...

Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом „прокотилась” Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні на Україні. Весною потопало у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо і ніколи не затьмарить.

У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу діючих чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції, виникло місто. Його назвали Прип’яттю – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітників не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.

 

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Саме в таку із ночей, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній станції сталася аварія – вибухнув один із блоків. Ті, хто тієї ночі не спав, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне.

 

Після вибуху виникла пожежа. Могло трапитися найстрашніше, якщо вчасно не погасити полум’я. Адже поряд атомні реактори. Не лише Україна опинилася перед загрозою великої катастрофи, а й Білорусія, Росія, країни Європи. Часу на роздуми не було.

 

Першими сигнал тривоги почули пожежники. Вони кинулися рятувати станцію. Воюючи з вогнем, сімнадцять відважних пожежників рятували не просто державне майно чи споруду, рятували нас з вами.

 

Пожежу загасили. Вогню не дали перекинутися на інші будівлі електростанції.

 

...Шість портретів у чорній рамці. Шестеро молодих хлопців-пожежників дивляться на нас. Щирі, привітні, відкриті обличчя. Запам’ятайте їх!

 

Лейтенант Володимир Правик

 

Лейтенант Віктор Кибенюк

 

Сержант Микола Ващук

 

Старший сержант Василь Ігнатенко

 

Старший сержант Микола Титенок

 

Сержант Володимир Тищура

 

29 квітня колона із 100 автобусів вивозила з Прип’яті, з небезпечної радіоактивної зони жінок, дітей, літніх людей. Вивозили із запізненням на два дні. Жителів міста ніхто не попередив про аварію. Сотні дітей гуляли на вулицях, гралися вже в радіоактивному піску, купалися в річці. Це були вихідні дні.

 

Під час вибуху атомного реактора утворилась радіоактивна хмара, яку понесло по Україні. Радіоактивний пил осів на багатьох територіях. Було зафіксовано підвищений рівень радіації в Польщі, Німеччині, Румунії. Але найбільше постраждало українське Полісся.

 

Чорне лихо чорнобиля. Воно принесло людям страшні хвороби, повільну смерть, поруділі ліси, хати-пустки.

 

26 квітня – День національної жалоби. День пам’яті по загиблих у Чорнобилі.

 

Дзвонять дзвони. Вслухайтеся в їх мелодійний звук. У ньому тривога і благання. Люди! Бережіть землю, на якій народилися! Не перетворіть її на пустку! Не дайте розповзтися Чорнобилю по всій Україні!

Категорія: Мої статті | Додав: Admin (28.04.2017)
Переглядів: 50 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2017